Класний керівник

Тема: Війна, що робити зі страхом і панікою?
По-перше, страх - абсолютно нормальна реакція, боятися в ситуації воєнних дій - природно.
Варто відрізняти наш страх в цих умовах, хай він і є "занадто" і "нездраво", від панічних атак і панічного розладу.
Під час війни ми боїмося реальної загрози. Під час панічних атак ми боїмося відчуття страху, що виникає без об'єктивних причин.
Боятися зараз - нормально. Страх мобілізує тіло і психіку, щоб ми могли максимально швидко діяти і рятуватися, вмикаючи режим "бий-біжи-завмри".⠀
Але страх, що зашкалює, заважає нам критично мислити і адекватно діяти, наражає нас на небезпеку замість того, щоб рятувати.
Тож наша задача - опанувати страх, щоб діяти ефективно.
Не бійтеся свого страху. Це абсолютно нормально, що він вмикається.
Ви можете його відчувати, і при цьому діяти ефективно.
Ви можете боятися, і робити задумане.
Ви можете боятися, і управляти своїм страхом.
Страх - як хвиля, що накочується на берег, але вона завжди закінчиться.
Але якщо вас вже сильно "штормить", то варто взятися за те, щоб стишити цю паніку.
Штормить! Що робити?
Пам'ятайте, ви сильніші і стійкіші, ніж ви про себе думали. Вам зараз необхідно бути в собі і діяти адекватно - для себе, близьких, країни.
1. Дихання квадратами
Глибоке дихання і спокійні медитації не допомагають в кризових станах! Але нормалізувати дихання, особливо з увагою до довгого видиху - дуже проста, важлива і ефективна техніка. Корисно при будь-якому прояві сильних емоцій.
Дихайте квадратом: повільний вдих на рахунок 1-2-3-4, пауза 1-2-3-4, видих 1-2-3-4, пауза 1-2-3-4. При цьому можете малювати очима квадрат.
Або зробіть повільний вдих на рахунок 1-2-3-4, і видих вдвічі довший 1-2-3-4-5-6-7-8
Якщо поруч є свої, буде краще перші 2-3 кола почути від них чіткий голосовий супровід: "Дивись на мене! Вдих два три чотири, пауза два три чотири, видих два три чотири, пауза дивись на мене! чотири..."
Коли ми повільно видихаємо, ми підвищуємо рівень СО2 і знижуємо рівень кисню, що допомагає заспокоїтись і привести серцебиття в норму швидше. Рахунок допомагає задіяти "мисленнєві" ділянки мозку і переключитися з емоційного стану на раціональний.
2. Заземлення - правило трьох
Особливо дієво, коли починається відчуття "вильоту" з реальності. У всіх воно може проявлятися по-різному: шум у вухах, ватні ноги, темнішає в очах, втрата реальності і відчуття часу. 
Дайте відповіді на прості питання: Як мене звати? Де я зараз? Який зараз рік?
Так ми запускаємо повернення в реальність.
Знайдіть три предмети жовтого кольору навколо себе. Згадайте три види дерев. Помітьте три різних звуки довкола - голос, кроки, шурхіт. Доторкніться до трьох різних поверхонь. Відчуйте три різні запахи.
Таким чином ми запускаємо когнітивну роботу і сенсорні відчуття тіла, повертаємо себе в тут і тепер.
3. Голос, якщо це безпечно


АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Ця техніка підійде для слабкого шторму, коли багато емоцій і хочеться плакати, але ви твердо стоїте в реальності і можете більш-менш триматися докупи.
Співайте. Голосно, активно, з сильною вокальною партією. Можна Гімн України. Можна будь-що енергійне і не сумне. Спів нормалізує дихання, дасть вихід емоціям, згадування слів поверне до раціо, і підтримає ваш бойовий дух.
4. Зняття м'язової напруги
Зробіть звичайний не глибокий вдих і на затримці дихання по черзі напружте всі-всі м'язи тіла від пальців ніг до голови, потримайте 2-3 секунди максимально сильну напругу, і з видохом розслабтесь. Повторіть кілька разів.
Тривога - тілесна реакція, перш за все. Тож така вправа дозволяє зняти напругу з тіла і розслабити психіку.
5. Фізичні вправи


АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Ідеально для зняття стресу, коли вже основна загроза пішла, а стрес залишився.
Танцюйте, присідайте, рубайте дрова, тащіть залізні їжаки на дороги, мийте підлогу - будь-яка активна фізична діяльність.
Йога дає трохи інший ефект, і зазвичай в цей момент не підходить, але можливо вам зайде.

Як вийти зі ступору?
Якщо ж ви від страху завмираєте і не можете поворухнутись, застрягаєте і "підвисаєте", спробуйте щось із цих порад, або все підряд.
Помітивши, що ви завмерли, спробуйте поворухнути очима, язиком, пальцями. Це запустить роботу м'язів.
Зробіть повільний видих, трохи скручуючись донизу. Зазвичай ми в таких станах хапаємо повітря, і забуваємо видихати.
Використайте різкі запахи. Кава, кориця, цитрус, парфуми, навіть старі шкарпетки - щось, що має інтенсивний запах зможе швидко повернути вас з глибин внутрішнього світу і прострації в тут і тепер.
Занурьте руки і обличчя в дуже холодну воду. Взагалі, різка зміна температури дуже швидко виводить з цього стану, тож можна зробити контрастне вмивання.

Важливо!


АВТОР ФОТО,UNIAN
Якщо накрило не вас, а людину поруч - не треба трусити чи давати ляпасів! Зверніть на себе увагу голосом, говоріть дуже чітко і директивно: "Я тут, подивись на мене, ти мене бачиш? Ти чуєш мене? Мене звати Оксана, я тут для тебе. Дивись на мене. Дихай. Візьми води. Пий".
Ми не запитуємо, ми даємо чітку інструкцію.
Ми не робимо замість людини те, що вона може зробити сама.
Використані джерела: https://www.bbc.com/ukrainian/blogs-60604260
Тема: Без паніки. Практичні поради для захисту свого життя

Попередня підготовка:
  • знайти найближчі до місця проживання захисні укриття, перевірити їхній технічний стан і план будівлі. Якщо поблизу такого сховища немає, варто дізнатися, чи є доступ до підвалу у вашому будинку або в сусідніх будівлях;
  • запастися питною водою та їжею, яка здатна тривалий час зберігатися без холодильника;
  • перевірити вміст аптечки. Бажано навчитися надавати першу допомогу;
  • зібрати речі найпершої необхідності та документи так, щоб швидко їх узяти в разі евакуації або за потреби переходу до укриття;
  • запастися альтернативними засобами для приготування їжі, освітлення та обігріву в разі вимкнення електрики, газопостачання та опалення;
  • здійснити перевірку справності власного транспорту та запастися достатніми обсягами палива;
  • підготувати мобільні зарядні пристрої, радіо на батарейках, пауербанки (окрім смартфона бажано мати «дзвонилку», яка тривалий час працює без підзарядки);
  • підготувати свою оселю (заклеїти рами вікон липкою полімерною стрічкою, завісити щілини у дверних отворах цупкою тканиною, закрити вентиляційні отвори папером);
  • не піддаватися паніці, зберігати концентрацію, критично оцінювати інформацію й не реагувати на провокації.

«Увага всім»: що робити, коли пролунав попереджувальний сигнал
  • Стежити за інформацією по телебаченню або радіо та виконувати озвучені інструкції (за можливості передати її родичам, друзям, сусідам).
  • За необхідності евакуації потрібно:перекрити газ, воду, електрику;
  • зачинити вікна;
  • узяти із собою засоби для захисту дихання;
  • якщо самостійно вийти не вдається, треба подати про це сигнал іншим – вивісити за вікном або прив’язати до ручки дверей білий шмат тканини.

Що покласти в «тривожну валізку»:
  • вага та вміст «тривожної валізки», яка фактично є рюкзаком, залежатиме від її цілей (переходу до укриття або евакуації), а також віку та фізичної підготовки її власника. У середньому вона має важити не більш як 50 кг, краще менше. Експерти радять після її збору одягнути заплічник і походити із ним годину-другу, щоб без жалю розпрощатися з не надто важливими речами. Не зайвим буде прикріпити до нього позначку, у якій вказати ім'я та прізвище людини, місце її проживання та пункт евакуації;
  • документи (паспорт + ксерокопії свідоцтва про народження, військового квитка, документів про освіту, трудової книжки, пенсійного посвідчення, документів на майно тощо. Варто убезпечити їх від намокання, захистивши файлом і заклеївши скотчем, і зберігати не в сумці, а «на собі»);
  • готівку та картки;
  • зарядки для гаджетів, пауербанк (краще декілька, один із яких заряджається від сонця) радіоприймач, ліхтарик (бажано не один), годинник, компас, блокнот, олівець, сірники, запальнички, голки, нитки;
  • теплий одяг, спідню білизну, зручне взуття (фахівці радять не вдягати камуфляж або яскраві речі, краще надати перевагу темним кольорам);
  • засоби особистої гігієни;
  • бинти та ліки (протизапальне, жарознижувальне, кровоспинне, знеболювальне, антидіарейне плюс препарати проти «особистих» захворювань);
  • вода та їжа на три доби (експерти радять відмовитися від ідеї брати консерви — вони займають місце й багато важать).
Як бути під час авіанальоту або артобстрілу:
  • не обирати місцями для схову нестійкі об’єкти, які можуть обвалитися (під’їзди, арки). Також небезпечно в такій ситуації перебувати поблизу АЗС або автомобілів;
  • якщо атака застигла на вулиці, необхідно знайти хоча б невелике заглиблення або виступ (траншея, водостік, канава) і лягти. Щоб уникнути баротравми, необхідно руками затулити вуха та відкрити рот.
Тема: Соціальні мережі – як бути обережним під час публікації контенту під час кризи?

Вибух, ракети, солдати, страждаючі люди, військові. Соціальні мережі наповнені зображеннями, які є нападом Росії на Україну. Деякі з них – жахливі документи війни, а деякі – просто фальшиві новини. Звертайте увагу на те, що ви читаєте і публікуєте в соціальних мережах.
Новини про напад Росії на Україну заполонили інтернет і не можуть не вплинути на користувачів соціальних мереж. Інститут досліджень інтернету та соціальних медіа повідомляє, що з 3 по 4 березня в темах: #Україна #війна #Росія Було зафіксовано близько 22 000 випадків спроб дезінформації, і переважна більшість з них, 95 відсотків, були фейковими. Мета – ввести громадськість в оману, створити інформаційний хаос та розколоти громадську думку. Тому добре перевіряйте отриману інформацію.

Пропаганда в соціальних мережах
Соціальні мережі по всьому світу сповнені неправдивої інформації та фальшивих облікових записів. Це найнебезпечніше у періоди виборів чи збройних конфліктів. Нині, коли Росія напала на Україну, ми є свідками масової дезінформації та безлічі повідомлень у соціальних мережах, які не завжди правдиві. Найчастіше це політична зброя, яка включає:
  • Боти, що видають себе за реальних користувачів,
  • Організований тролінг (наприклад, кампанії ненависті),
  • Розповсюдження фальшивих новин.
Найгірше те, що більшість цих дій оплачується урядами окремих країн з метою посіяти паніку та поширити дезінформацію. Наприклад, обговорення війни в сусідній з нами країні зазвичай закінчується коментарями, що ображають інші народи і самих коментаторів. Відрізнити підроблені облікові записи від справжніх стає все складніше, оскільки перші стають дедалі витонченішими у своєму обмані. Тому важливо не відтворювати оманливу інформацію та ретельно перевіряти кожну новину у надійних ЗМІ.
Пам'ятайте, що кожна криза, включаючи війну, несе в собі ризик масової дезінформації, яка дуже небезпечно впливає на суспільство. Пандемія стала чудовим уроком для всього світу, але не всі зробили з неї висновки. Соціальні мережі були наповнені фальшивими новинами, які розпалювали паніку. В результаті ми побачили порожні полиці у магазинах, відсутність палива на заправках та навіть масове зняття готівки у банках.

Що таке фальшиві новини?
Часто в пориві емоцій користувачі публікують на своїх акаунтах у соціальних мережах відео або повідомлення, які вони попередньо не перевірили, але які здаються їм вартими довіри. Під час будь-якої кризи в Інтернеті їх з'являється безліч, і деякі користуються особливою популярністю. Останнім часом найкращими прикладами таких фальшивих новин були:
У кризових ситуаціях не забувайте перевіряти правильність інформації перед тим, як передавати її.
Будьте обережні з тим, що ви публікуєте у соціальних мережах
Ви повинні розуміти, що в Інтернеті триває інформаційна війна. Ви також берете участь у цьому. Якщо ви не воюєте зі зброєю в руках, це не означає, що ви не воюєте на інформаційному рівні. Тому майте на увазі кілька важливих моментів:
  1. Не довіряйте неперевіреним джерелам.
  2. Не продовжуйте надавати інформацію, у достовірності якої ви не впевнені.
  3. Не впадайте в паніку – викликання страху - один із багатьох інструментів ведення війни. Дійте раціонально.
  4. Не публікуйте фотографії конвоїв, мап маршруту або центрів допомоги.
  5. Читайте не тільки заголовки - вони можуть вводити в оману відрив від змісту тексту, до якого вони відносяться. Прочитайте всю статтю, щоб отримати точну інформацію.
  6. Переконайтеся, що сайт, з якого ви отримуєте інформацію, заслуговує на довіру, наприклад, що на ньому є контактні та/або адресні дані видавця. Також перевірте, коли був створений сайт, що переглядається - недавно чи багато років тому.
  7. Перевірте, хто автор статті та що він писав на порталі раніше. Якщо сенсаційна новина для нього на першому місці, ви маєте право засумніватися в його достовірності.
  8. Якщо автор цитує інше джерело, наприклад, людину, організацію, книгу чи щось ще – перевірте, чи справді ці слова були сказані чи написані. Пошукайте інформацію на офіційному сайті відповідної особи чи організації.
  9. Перевірте, чи відображається інформація в інших службах. Переконайтеся, що прочитаний текст не є жартом або сатирою.
  10. Перевірте, коли було опубліковано статтю. Ви можете зустріти інформацію, яка була актуальною, наприклад, кілька років тому, але сьогодні не відповідає дійсності.
  11. Якщо подана інформація стосується конкретної людини, запитайте про їхню достовірність стосовно цієї людини. Якщо текст присвячений будь-якому явищу, ви можете запитати експертів у цій галузі, чи наведена інформація є правдивою та достовірною.
  12. Пам'ятайте, що навіть якщо пост на Facebook, Instagram або інших соціальних мережах має багато переглядів, а графіка набрала тисячі лайків, це не означає, що опублікований контент правдивий. Фотографія може бути відфотошоплена, а представлені дані не відповідають дійсності.
  13. Пам'ятайте, що в даний час в Інтернеті багато людей, які хочуть ввести вас в оману або залякати. Будьте уважні.
  14. Найголовніше – зберігати спокій. Росія, безумовно, вкладає багато зусиль і коштів у тому, щоб викликати паніку у світі. Тому необхідно ретельно відбирати та передавати інформацію, не піддаючись бурхливим емоціям. Водночас, тих, хто боїться, необхідно підтримувати. Перевірте, перш ніж публікувати будь-що!
Два питання, які ви завжди повинні ставити собі публікацією повідомлення або коментаря в соціальних мережах:
  1. Чи може це повідомлення/коментар погано вплинути на мене/впливати на мене негативно в майбутньому?
  2. Чи викликане моє повідомлення/коментар сильною емоцією, яку я відчуваю зараз? Чи публікую я його просто з нагоди?

Якщо відповідь на будь-яке з вищезгаданих питань – «так» або «можливо», вам слід утриматися від публікації чогось сьогодні і переглянути це завтра.
Джерела:

18 травня 2022 року
Тема: "Вшанування пам'яті жертв геноциду Кримськотатарського народу "

11 травня 1944 року Державний комітет оборони СРСР видав "цілком таємну" постанову "Про кримських татар". Документ приписував кримським татарам "масове зрадництво і масовий колабораціонізм", вони і були названі причинами подальшої депортації.

Від депортації постраждали не тільки кримські татари. У червні 1944 з території півострова примусово виселили греків, болгар і вірмен. У 1943 - 1944 роках депортовані і так звані "малі" народи (переважно кавказькі): чеченці, балкарці, карачаївці, інгуші, ногайці, калмики, курди, турки-месхетинці.

У 1956 році Крим був переданий до складу України. Масове повернення кримських татар з місць депортації на історичну батьківщину розпочалося в 1987 році.


Перегляну фільм і обговорити його з батьками.
Використані джерела: 
Тема: Будь обережним на дорозі.

Ми не можемо уявити свого життя без транспорту, без доріг, світлофорів, пішохідних переходів. Відстані між районами, установами, магазинами такі значні, що подолати їх можна тільки за допомогою транспорту.
Отже, транспорт - наш вірний друг! Але, забуваючи про власну безпеку, нехтуючи правилами дорожнього руху, люди можуть стати жертвою своєї необдуманої поведінки. Адже транспорт може бути не тільки корисним, а й небезпечним, якщо не знаєш правил дорожнього руху.
Пішоходи:
1) Перехід дороги. Види переходів
Пішоходи повинні переходити проїжджу часину вулиці по пішохідних переходах. Переходи бувають наземні, підземні, надземні. Наземні - це ділянка проїжджої частини. Надземні - це перехід над проїжджою частиною. Підземні - перехід під проїжджою частиною. Якщо в зоні нема переходу, дозволяється переходити дорогу під прямим кутом у місцях, де дорогу добре видно в обидва боки. Якщо є світлофор, треба керуватися його сигналами. Переходячи вулицю, треба подивитись ліворуч, а потім, дійшовши до середини, - праворуч.
2) Особливості руху пішоходів за складних дорожніх умов
Коли туман, опади, ожеледь, то виникають складні дорожні умови. Так, на слизькій чи мокрій дорозі значно погіршується гальмовий шлях ТЗ, це може призвести до наїзду на пішоходів. Окрім того, пішоходів може засліпити світло фар автомобілів. Щоб уникнути травмування, необхідно:
· переходити тільки тоді, коли впевнений, що транспорт знаходиться на достатній відстані;
· не можна переходити дорогу в місцях, де вона має круті повороти;
· у темний час потурбуватися, щоб виділити себе на проїжджій частині чи узбіччі (блискучі предмети, предмети білого кольору).
При переході дороги в умовах недостатньої видимості необхідно оцінити дорожню ситуацію ліворуч і праворуч. І тільки переконавшись у безпеці, переходити дорогу.
3) Запитання для «Пішоходів»
· Хто такий пішохід?
· Назвіть кращих «друзів» пішоходів.
· Де мешкає «зебра»?
· Як може представник ДАІ покарати пішохода за порушення правил?
· Чому не можна переходити вулицю на жовтий сигнал світлофора?
· Що таке «острівець безпеки»? Де він розташовується?
· Чому не можна перебігати дорогу перед транспортом, який рухається?
· З якого боку тротуару повинен ходити пішохід?
· Чи можна читати книжку, коли переходиш вулицю? А їсти?
· Хто повинен поступитись рухом на пішохідному переході: пішохід чи автомобіль?
· Як дізнатись, куди повертатиме транспортний засіб?
· З якого боку треба обходити автобус?
· Якщо поблизу немає машин, чи можна переходити вулицю на червоне світло?
· Що треба робити, коли їде машина швидкої допомоги із сиреною, а світло для пішоходів зелене?
· Чому перехрестя є небезпечним місцем?
· Як треба поводитись на залізничному переїзді?

Велосипедисти:
1) Правила для велосипедистів
Під час їзди на велосипеді не варто дуже сильно триматися за кермо, дивитись треба не на колесо, а метрів на 5-6 уперед. Рухатись по дорозі на велосипеді дозволяється особам, які досягли 14-річного віку. Велосипеди мають бути обладнані звуковим сигналом і світловідбивачами. Для руху затемна - включити ліхтар (фару). Водії велосипедів, рухаючись групами, повинні їхати один за одним, щоб не заважати іншим учасникам руху.
2) Велосипедистам забороняється:
· керувати велосипедом з несправним гальмом;
· рухатись по дорогах для автомобілів, якщо поруч є велосипедна доріжка;
· рухатись по тротуарах і пішохідних дорогах (крім дітей до 7-и років під наглядом дорослих);
· під час руху триматися за інший транспортний засіб;
· їздити, не тримаючись за кермо, знімати ноги з педалей;
· буксирувати велосипеди;
· перевозити пасажирів на велосипеді (за винятком дітей до 7-и років на додатково му сидінні).
3) Запитання для «велосипедистів».
· На якому велосипеді небезпечно їздити?
· Чи можна їздити дорогою без світлових засобів?
· Чому не можна їздити на велосипеді тротуарами?
· Чи можна їздити на велосипеді в дощ?
· Що робити, якщо на дорозі є речі, які заважають руху?
· На якій від стані один від одного можуть їхати двоє велосипедистів?
· З якого віку можна їздити на велосипеді дорогами?
· Чому не можна їздити без звукового сигналу?
· Яким світлом має бути оснащений велосипед?
· Чи можна обганяти на велосипеді інші транспортні засоби?

Мотоциклісти:
1) Загальні правила
До управління мотоциклом допускаються особи, досягли 16-річного віку й мають посвідчення на право управління мотоциклом. Особі, яка навчається управлінню мотоциклом, повинно виповнитись не менше 14-и років. Перевозити пасажирів на мотоциклі дозволяється тільки в колясці й на задньому сидінні мотоцикла. Не дозволяється перевозити дітей, які не досягли 12-ти років.
2) Правила для «мотоциклістів»
Перед виїздом перевірити гальма, звукову та світлову сигналізацію.
Дотримуватись правил дорожнього руху. Не влаштовувати гонки на швидкість, бути уважними. Водії мотоциклів, рухаючись групами, повинні їхати один за одним.
При русі затемна необхідно включати фари, стежити, щоби світловідбиваючі деталі були чистими. Знижувати швидкість на дорозі, укритій піском, льодом чи снігом, на спуску, як що незрозуміла поведінка іншого водія. Не буксувати інших та не їздити самим на буксирі.

Назавжди забути слово «проскочити»!

3) Запитання для «мотоциклістів»
· Яким повинен бути одяг мотоцикліста?
· З якою швидкістю він має рухатись?
· Чи можна обганяти автомобіль?
· Кого можна перевозити на мотоциклі?
· Які вантажі можна перевозити на мотоциклі?
· Як треба поводитися при виїзді на дорогу?
· Як повинні рухатися 2-3 мотоциклісти на дорозі?

Пасажири:

1) Правила безпеки на зупинках громадського транспорту
Очікувати транспорт треба у призначеному місці. Якщо ж його не має, слід очікувати на тротуарі чи на узбіччі. Не можна стояти спиною до транспорту, що наближається. Небезпечно стояти в першому ряді: коли до зупинки підходить транспорт, юрба може виштовхнути під колеса. Не можна намагатись увійти у транспорт, що вже відходить.
Після виходу з транспорту не слід поспішати відразу переходити на другий бік вулиці, краще зачекати, доки транспорт від'їде.
2) Посадка й висадка з транспортного засобу
Посадку й висадку пасажирам дозволяється здійснювати після зупинки транспортного засобу. У задні двері автобуса пасажири заходять, а у передні виходять. Якщо є треті, середні двері, у них можна входити та виходити. Якщо у транспорт заходить інвалід, жінка з маленькою дитиною, літні пасажири, слід пропусти ти їх уперед, допомогти увійти. Якщо вони виходять, допомогти вийти. Входити у транспортний засіб можна тільки в тому випадку, якщо він остаточно зупинився, і тільки з того боку тротуару чи узбіччя проїжджої частини. Протягом темного часу доби слід уникати порожніх зупинок. Очікувати транспорт краще в багатолюдних місцях, на добре освітленій зупинці.
3) Безпека салону
У салоні передбачено все необхідне. Є аварійні та запасні виходи, вогнегасники, аптечка. Стоячи у транспорті, необхідно надійно триматися за поручні чи спеціальні ручки. Це допоможе не впасти під час гальмування. Стояти в салоні краще обличчям у бік руху.
У громадському транспорті можуть бути злодії. Щоб не стати їх жертвою, треба тримати на очах свій портфель чи сумку, треба бути уважним, особливо при виході.
4) Поведінка в екстремальних ситуаціях
При автобусній аварії для виходу слід використовувати двері, аварійні виходи, вентиляційні люки. Якщо не відчиняються двері, відкривати запасні виходи. З ущільнювача вікон треба витягнути гумовий шнур, після цього просто надавити на скло. Якщо аварійні виходи не відкриваються, треба, обернувши руку будь-якою тканиною, вибити найближче скло. Це можна зробити обома ногами.
5) Запитання для «пасажирів»
· Який транспорт називається громадським?
· Як поводитись у громадському транспорті?
· Як треба поводитись на залізничній станції?
· Що може статись, якщо виглядати з вікон транспорту? Чи можна висовувати руку, голову, якісь речі?

Жити у великому місті і не знати правил дорожнього руху неможливо. Щоб зберегти життя, уникнути неприємних ситуацій на дорозі, слід знати ці правила й завжди їх дотримуватись, а іноді навіть нагадувати про них вашим рідним.

Тема: Безпека людини під час роботи з електричними приладами й пристроями.
✓ Що таке електричний струм?
✓ Які умови протікання електричного струму?
1. Повсякденне життя неможливо уявиш без електричних приладів — вони дозволяють зробити життя комфортнішим. Це — електричні нагрівані, праски, холодильники, комп'ютери, телевізори, освітлювальні прилади, різноманітні електроінструменти та багато інших. Але потрібно не забувати, що вони криють у собі приховану небезпеку, яка пов’язана з можливістю ураження людини електричним струмом або виникнення пожежі.
Під час роботи з електроприладами необхідно суворо дотримуватись застережних заходів та вимог безпеки при роботі з електропобутовими приладами.
1. Включайте в мережу тільки справні електроприлади.
2. Перед увімкненням приладу чи пристрою в мережу перевірте цілісність ізоляції проводів та вилки. Пам’ятайте, що дуже небезпечно торкатись оголених проводів приладів, які включені в мережу.
3. Вмикайте та вимикайте прилад в розетку лише тримаючись за вилку, а не за шнур, оскільки він може обірватися.
4. Не намагайтеся самостійно відремонтувати прилад. Якщо з ним щось трапилося, то негайно вимкніть йот та від’єднайте від мережі.
5. Не залишайте електроприлади без нагляду.
6. Не наповнюйте водою ввімкнені в мережу електрочайники.
7. Не можна підвішувати речі на електрокабелі.
8. Не торкайтесь електроприладів мокрими руками.
9. Не використовуйте електричні прилади не за призначенням.
10. Перед виходом з дому перевірте всі електроприлади — вони повинні бути вимкненими.
Виконання цих вимог дозволить уникнути травм та виникнення пожеж.
2. Ураження людини електричним струмом називається електротравмою. Вона виникає при контакті людини з електричними приладами чи пристроями, що перебувають під напругою, якщо вони несправні, чи були порушені умови експлуатації, вимоги техніки безпеки.
Оскільки людське тіло — провідник, то через нього може проходити електричний струм, дія якого може бути небезпечною. При ураженні має значення сила струму, напруга та ряд інших параметрів (місце ураження, частота струму, особливості одягу тощо). Величина струму, який протікає через людину, є головним чинником, що визначає наслідки ураження. Вважається, що смертельно небезпечним для людини є змінний струм (струм електромережі будинку) силою 0,05 А. Він викликає фібриляцію серця (безладні скорочення), що може призвести до його зупинки.
Постійний струм є відносно безпечнішим, проте при струмах 0,09…0,1 А виникає параліч дихання.
Небезпека електричного струму зростає при збільшенні тривалості його дії.
Характер електротравм також залежить від місця ураження, тобто від того, через які органи проходить електричний струм. Найнебезпечніше, коли струм проходить від руки до руки або від руки до ноги. В цьому випадку можливе ураження серця.
Величина струму, який може пройти через людину, залежить від багатьох чинників, наприклад, від фізіологічних особливостей людини, стану організму чи зовнішніх умов. Тому варто орієнтуватися як на силу струму, так і на допустиму безпечну напругу. Безпечною вважається напруга 12…42 В.
При ураженні людини електричним струмом насамперед потрібно звільнити людину від контакту з струмоносійними частинами. Для цього треба відключити подачу електричного струму за допомогою вимикача в приміщенні чи центрального вимикача. Якщо це неможливо зробити, то потрібно скинути дріт ізольованою палицею (дерев’яною або пластмасовою). Потім потрібно надати першу медичну допомогу та викликати лікаря.
3. Ішла небезпека при роботі з електричними приладами пов’язана з можливістю виникнення пожеж.
Найбільш поширеною причиною пожеж, викликаних електропобутовими приладами, є перегрів навколишніх предметів і матеріалів, розташованих поблизу електронагрівальних приладів, які тривалий час перебувають у включеному стані.
Також до пожежі можуть призвести короткі замикання, що виникають при з’єднання кінців ділянки провідником, опір якого значно менший за опір ділянки кола. Короткі замикання у провідниках виникають унаслідок псування ізоляції (при старінні, при механічній, хімічній діях тощо). Короткі замикання можуть виникати і в інших частинах приладів.
Небезпека пожежі виникає і при перенавантаженні, коли в мережу одночасно включено багато приладів. Перевищення максимального струму, на який розрахована проводка електромережі, призводить до її перегріву і подальшого руйнування ізоляції.
Для уникнення небезпеки виникнення пожежі при короткому замиканні застосовують запобіжники або автоматичні вимикачі. Їхнє призначення — вимкнути подачу електроенергії, якщо сила струму буде перевищувати максимально допустиму.
Використані джерела: https://subject.com.ua/textbook/physics/8klas_1/43.html
Тема: Ядерна зброя. Як діяти в умовах радіаційної небезпеки?

Ядерна зброя — це найбільш руйнівний і біологічно небезпечний вид зброї. Необхідно дотримуватись принципів захисту під час вибуху та після нього, щоб максимально убезпечити себе та своїх близьких.
Як так звана спадкоємиця СРСР, Росія отримала у своє розпорядження ядерний потенціал, накопичений за період перегонів озброєнь та холодної війни. І в найкращих традиціях СРСР вона продовжує погрожувати та маніпулювати використанням цієї зброї.
Одна лиш згадка в промовах слів ядерний чи атомний здатна посіяти паніку серед тисяч людей, бо в більшості при цих словах повстає дві картини – поле попелу Хіросіми та зона відчуження Чорнобиля.
Навряд чи в когось з нас вийде «перестати хвилюватись та полюбити атомну бомбу», але знаючи алгоритм дій при радіаційній небезпеці, нас буде важче залякати подібними вкидами в інформаційному полі.
У першій частині статті ми розглянемо те, як працює ядерна зброї, а у другій - принципи захисту.
Що таке ядерна зброя та якою вона буває?
Ядерна зброя ґрунтується на використанні енергії, яка миттєво вивільняється при проходженні ланцюгових реакцій розщеплення радіоактивних речовин, в більшості випадків урану-235 і плутонію-239.
Потужність ядерних вибухів, що виникають в наслідок цих реакцій, вимірюється в тротиловому еквівалентіх - кількості кілотон (кт) або мегатон (Мт) звичайного вибухового тротилу, який знадобиться для створення такого ж ефекту вибуху.
Так, ядерні бомби скинуті на японські міста Нагасакі та Хіросіму, становили відповідно 21 кт ("Товстяк") кт 15 кт ("Малюк").
За потужю ядерні вибухи поділяються на:Надмалі — до 1 кт (нейтронні).
Малі — до 10 кт (атомні).
Середні — до 100 кт (атомні або водневі).
Великі — до 1 Мт (водневі).
Надвеликі — більше 1 Мт (водневі, комбіновані — трифазні).
Залежно від типу ядерних реакцій, за рахунок яких виділяється енергія вибуху, розрізняють чотири типи ядерних боєприпасів: Атомні (однофазні) — вибух одержується в результаті розщеплення односкладної серцевини ядерного пального (уран-235 і плутоній-239).
Термоядерні (водневі або ж двохфазні) боєприпаси - ланцюгова реакція проходить у два етапи. Перший етап – відповідає вибуху однофазної атомної бомби, але його мета не стільки в утворенні руйнівного вибуху, як у створенні необхідних умов (високої температури та тиску) для проходженням реакції синтезу між дейтерієм і тритієм.
Нейтронні боєприпаси мають малопотужний ядерний детонатор. Ударна хвиля і світлове випромінювання будуть мінімальними при значному нейтронному потоці - на відстані до 1.5 км людина отримує абсолютну летальну дозу.
Комбіновані (трифазні) боєприпаси мають будову, схожу на водневі, але в них є ще третя оболонка, яка містить уран-238. Це найпотужніші ядерні боєприпаси, які мають великий радіус радіоактивного забруднення.
Ядерний вибух вивільняє величезну кількість енергії, яка розсіюється у вигляді:Електромагнітного імпульсу.
50% ударної хвилі.
35% теплового та світлового випромінювання.
15% іонізуючого випромінювання:
5% початкова (проникаюча) радіація (перші хвилини);
10% відкладене радіоактивне забруднення (від хвилин до років).
Вогняна куля
35% енергії вибуху перетворюється на теплове та світлове випромінювання. Первинно утворюється вогняна куля, що знаходиться в епіцентрі вибуху. Вона утворюється газами, розігрітими до температури близької до 6 тисяч градусів за Цельсієм. Все всередині зони вогняної кулі випаровується, включаючи ґрунт та тверді матеріали. Під дією розігрітих газів та зміни тиску в епіцентрі, величезна маса випаруваного та диспергованого ґрунту разом зі зруйнованими частинками підіймається вгору. Це створює ядерний гриб. Зі збільшенням потужності вибуху, збільшується термін існування вогняної кулі, радіус її ураження та висота підйому хмари.
Нажаль в зоні дії вогняної кулі ймовірність вціліти під час вибуху існує лише за умови перебування в укритті. У зоні комбінованих уражень, де дія вогняної кулі та інший факторів вже не буде смертельною, енергія теплового випромінювання може викликати опіки, через пряме ураження шкіри або через займання одягу. А також непряма дія через виникнення пожеж у навколишньому середовищі - опіки полум'ям.
Світлове випромінювання
Джерелом світлового випромінювання є вогняна куля. За спектром воно нагадує сонячне, до складу якого входять ультрафіолетове, інфрачервоне та видиме. Інфрачервоне та видиме випромінювання, викликають у людей ураження очей та поверхневі опіки шкіри. В навколишньому середовищі виникають пожежі.
При спостереженні за вогняною кулею виникають:Спалахова сліпота - тимчасове осліплення, викликане впливом на сітківку ока. Протягом денного часу спалахова сліпота триває не більше 2 хвилин, але не більше кількох секунд. Вночі, коли зіниця розширена, блискавична сліпота триватиме довше. Часткове повернення зору можна очікувати протягом 3-10 хвилин вдень.
Опік дна ока (сітківки ока) - пошкодження внаслідок утворення рубців. Розташування рубця буде визначати ступінь порушення зору — центральне рубцювання призводить до інвалідності.
Опіки рогівки та повік.
Вибухова хвиля
На вибух припадає 50 % усієї енергії вибуху. В епіцентрі утворюється високий надлишковий тиск, під його дією зміщується повітря, що утворює вибухову хвилю. Залежно від величини надлишкового тиску , ураження ударною хвилею умовно поділяється на чотири зони: повного, сильного, середнього та незначного руйнувань.
Людські травми поділяються залежно від того де саме діє ударна хвиля: на відкритому просторі, в будівлях або в результаті обвалення споруд.
Що робити при загрозі атомного вибуху?
Якщо про загрозу радіаційного ураження було попередньо сповіщено, то необхідно негайно направитись в укриття. Кращими укриттям може слугувати:сховище — захищає вiд усіх видів сучасної зброї у воснний час так i від наслідків багатьох стихійних лих, аварій і катастроф в мирний час;
протирадіаційне укриття — має меншi захисні властивості, ніж сховища, але широко використовуються для укриття людей від наслідків надзвичайних ситуацій;
метрополітен — найнадійніше місце захисту людей.
Інтерактивні карти розміщення захисних споруд цивільного захисту в населених пунктах доступні на офіційних сайтах головних управлінь ДСНС та місцевих органів виконавчої влади.
Що робити, якщо опинився на вулиці під час вибуху?
Незалежно від того, де саме вибух застав людину: на вулиці, в квартирі, офісі чи іншому громадському місці, необхідно:Помітивши спалах в небі (або його відбиття від поверхонь), негайно припинити зоровий контакт —захист від опіку рогівки та спалахової сліпоти та опіку очей.
Лягти на землю, бажано знайти в секундній доступності заглиблення або якийсь виступ — захист від ударної хвилі та уламків.
Сховати всі відкриті частини тіла: лягти обличчям донизу, натягнути капюшон, прикритися іншим одягом, підкласти руки під себе — захист від опіків та травмувань.
По можливості прикрити вуха руками або використати навушники — захист від баротравми.
Прикрити рот і ніс маскою, тканиною одягу або хусткою, дихайти через них поки не потрапите в укриття – захист від внутрішнього опромінення.
Що робити після вибуху?
Під час вибуху атомної бомби виділяються продукти ядерного вибуху (ПЯВ) та радіонукліди, індуковані нейтронами в зоні вибуху. Вони конденсуються на механічних частинках ядерного гриба — формується радіоактивна хмара.
Слідом за рухом хмари відбувається випадіння радіоактивних опадів на поверхню землі та будівель, це створюють радіоактивне забруднення місцевості — fallout.
Чим потужніший вибух тим вище радіоактивна хмара підійметься і тим довше вона буде утримуватися в повітрі. Напрямок її руху в повітрі та дальність рознесення залежить від метеорологічних умов – в основному напрямку вітру, та ландшафту. Якщо зобразити на карті то це буде сектор в напрямку вітру з центральним кутом 40о.
Більша частина радіоактивних опадів випадає протягом 10–20 годин після вибуху, що зумовлює найвищі високі рівні радіоактивного забруднення місцевості. Першими осідають на землю найважчі частинки, починають випадати протягом перших 10-20 хвилин
Ці радіоактивні опади, складають основну частину радіоактивного забруднення та навантаження від атомного вибуху — 5% первинна радіація і 10% відкладене радіоактивне забруднення.
Вплив радіації на здоров’я залежить від: кількості та тривалості випромінювання, поглиненої організмом дози. 
Тема: Війна і тероризм
Усі члени Організації Об’єднаних Націй у своїх міжнародних відносинах утримуються від застосування сили як по відношенню до територіальної цілісності, так і по відношенню до політичної незалежності будь-якої держави, як від застосування будь-яких інших методів, що є несумісними з цілями Організації Об’єднаних Націй.
Стаття 2 (4) Статуту ООН
Війна, тероризм і права людини

Воєнні дії і терористичні акти загрожують правам людини у максимальній мірі. Складно уявити собі, що права людини можуть дотримуватися тоді, коли саме життя людини явно знаходиться під прицілом або розглядається як «побічний збиток» під час масових бомбардувань, що прямо чи опосередковано призводять до травм, хвороб, страждань, знищення житла і смерті. У часи війн, особливо війни, що триває безперервно протягом кількох років, кожне право людини зазнає негативного впливу. Руйнуються системи охорони здоров’я, страждає освіта, права на житло, працю, забезпечення харчами та водою, правова система, свобода преси і висловлювань та відповідальність держави, або «ворожої» держави, за образу — всі ці права зазнають обмежень, якщо не зникають зовсім. Проте захист прав буває недостатнім і в мирний час. І певно, права дитини, жінок, національних меншин та біженців/біженок під час війни захищаються ще менше.

Війна і тероризм насправді являють собою повний занепад людяності; вони підривають і обмежують цінності, що лежать в основі прав людини, а разом з ними і правову систему, що має їх захищати. Проте і під час цього занепаду права людини продовжують діяти, хай навіть у слабшому прояві. І хоча вони не дозволяють побороти все зло, вони забезпечують хоч якийсь мінімальний захист і дають хоч якусь надію на справедливість.

Війна та надзвичайний стан у країні дозволяють державам «відступити» — або тимчасово відкласти на другий план — деякі зі своїх зобов’язань щодо гарантій з дотримання прав людини. Однак певні права людини, такі як право на життя, право на свободу від катувань, жорстокого або такого, що принижує людську гідність, поводження, ніколи не можна відкладати на другий план. Ці права є основоположними і настільки важливими, що їхнє дотримання необхідно забезпечувати, навіть коли державна безпека знаходиться під загрозою.

Європейський суд з прав людини своїм рішенням постановив у 2011 році3 («Аль-Скейні та інші проти Сполученого Королівства»), що Сполучене Королівство порушило статтю 2 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій визначається право на життя, своїм поводженням з деякими представниками мирного населення під час проведення заходів безпеки в Басрі, Ірак. Це був перший випадок такого роду, коли Європейська конвенція була ефективно застосована під час війни на іноземній території, і стосовно цілого регіону. В інших випадках поводження по відношенню до ув’язнених у таборах військовополонених прирівнювалося до катувань.
Коли війна є війною?

Багато у чому війна і тероризм дуже схожі між собою. Обидва ці явища включають в себе прояви надзвичайно жорстокого насильства, обидва мотивовані політичними, ідеологічними чи стратегічними цілями, і обидва ініціюються однією групою людей проти іншої. Наслідки і війни, і тероризму є жахливими для населення, незалежно від того, чи були вони умисними чи ні. Війна має більш розповсюджений характер, її наслідки більш руйнівні та масштабні, адже будь-яка війна ведеться на рівні держав, у розпорядженні яких знаходиться цілий арсенал зброї. Терористичні угруповання рідко мають у своєму розпорядженні такі професійні та фінансові ресурси, які має держава.

Тим не менш, окрім методів та масштабів насильства війна і тероризм також по- різному розглядаються з точки зору міжнародного права. Відмінності не завжди визначені абсолютно чітко, і навіть експертське коло може дотримуватися різних поглядів щодо того, чи відносити той чи інший випадок масового насильства до тероризму, громадянської війни, масових заворушень, самозахисту, законного самовизначення або інших явищ.

У ХХ столітті чеченці, абхазці, курди, палестинці та ірландські націоналісти вважали, що вони ведуть війну проти колонізаторів. Національні держави завжди класифікували дії таких груп як прояви тероризму. Як ми можемо вирішити, яке з визначень є правильним?

Проблеми з визначенням терміну «війна»

Війни інколи визначаються саме як війни через те, що вони ведуться між національними державами. Але як щодо громадянських війн або так званої «війни з тероризмом»? Іноді підставою для визначення акту війни є формальне проголошення війни, але сюди не входять бомбардувальні кампанії з малих висот, які відбуваються вже кілька років, такі як напади США на кордонах Пакистану або в зонах над Іраком, закритих для військової авіації у 1990-х роках.

Чи термін «війна» має включати поняття економічних і торгових війн, які можуть мати надзвичайно руйнівні наслідки для життя людей? Чи санкції є формою війни? За оцінками UNICEF, в результаті санкцій по відношенню до Іраку у 90-х роках загинуло понад півмільйона дітей (і багато дорослих).

Карл фон Клаузевіц, прусський генерал, визначав поняття війни таким чином: «Отже, війна — це акт насильства, метою якого є змусити нашого противника виконати нашу волю». Чи ви погоджуєтеся з таким визначенням?
Що таке тероризм?

Тероризм — це ще одне поняття, яке всі часто вживають, але ніхто не може повністю погодитися з одним єдиним чітким визначенням. Навіть експерти продовжують сперечатися щодо застосування цього терміна, адже існує більше ста різних визначень тероризму, жодне з яких не було всебічно визнано єдино правильним.

Брак згоди щодо визначення цього поняття має цілком практичні наслідки: як приклад може послужити вже той факт, що ООН не може прийняти конвенцію про боротьбу проти тероризму, незважаючи на постійні спроби протягом 60 років, тому що держави-члени не можуть дійти згоди щодо визначення терміна «тероризм». Генеральна Асамблея ООН найчастіше вживає у своїх офіційних заявах на тему тероризму таке визначення:

«Злочинні акти, спрямовані чи розраховані на створення обстановки терору серед широкого загалу, групи осіб або окремих осіб у політичних цілях за жодних умов не можуть бути виправдані, якими б не були їхні мотиви (політичного, філософського, ідеологічного, расового, етнічного, релігійного чи будь-якого іншого характеру), які можуть наводитися як їхнє виправдання»5

Стародавні терористи

Три найбільш відомі «терористичні» групи, що існували до XVIII століття, діяли за релігійними мотивами (і усі мали назви, які прийшли до англійської мови як слова, що асоціюються з їхніми діями: фанатики відомі як зелоти (zealot — «ентузіаст, фанатик»), вбивці асасини (assassin — «найманий вбивця»), а також туги — грубі та жорстокі люди (thug — «розбійник»)).

• Сикарії, також відомі як зелоти, — єврейський рух у І столітті, учасники якого намагалися вигнати римлян з території Палестини. Вони застосовували безжальні методи, зокрема змішувалися з натовпом і уражали своїх жертв ножем, а потім швидко зникали у натовпі.
• Асасини належали до середньовічної шиїтської секти, метою якої було очистити іслам. Вони здійснювали замахи на видатних релігійних лідерів, використовуючи ті самі методи, що й сикарії, для того, щоб привернути увагу громадськості.
• Тугами називалася група індійців, яка іноді прирівнюється до культу або секти, що діяла протягом 600 років, жорстоко вбиваючи подорожуючих шляхом удушення і за дуже специфічними правилами. Серед подібних груп ця проіснувала найдовше і була знищена у ХІХ столітті в основному завдяки вербуванню учасників самої групи.

Використані джерела:
Тема: «ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ під час газової атаки»



Пошкодження органів дихання може стати причиною серйозних захворювань і навіть смерті. Часто ураження дихальної системи може проявитися через багато років, особливо у людей, робота яких безпосередньо пов’язана із забрудненим повітрям. Але іноді так трапляється, що захистити органи дихання потрібно терміново, це стосується несприятливої екологічної ситуації, природних катастроф й інших випадків, коли повітря робиться нестерпно брудним, в його складі знаходять величезну кількість домішок неорганічного чи органічного складу, а також шкідливих випарів.

Для того, щоб людина працювала в несприятливих умовах, використовують різні засоби захисту органів дихання. Такі вироби роблять роботу набагато комфортнішою і дозволяють зберегти здоров’я навіть у найнесприятливіших умовах. Найбільш популярними видами захисту дихальних шляхів і органів є протигази і респіратори. У деяких випадках використовують спеціальні маски, вироблені із стійких до пилу тканин або ж звичайні ватно-марлеві пов’язки, що можна придбати в будь-якій аптеці.

Види протигазів та їх особливості

Протигаз – прибор, що здатний захистити органи дихання від шкідливих речовин, що потрапили в повітря, радіації і навіть бактерій, якщо мова йде про роботу в лабораторіях. Це простий засіб може врятувати життя – варто про це пам’ятати.

Протигаз був створений у період Першої світової війни, коли використовувалась величезна кількість хімічної зброї. Потім такі засоби захисту стали дуже популярними, їх використовували не тільки для захисту людського організму, але й для збереження життя тваринам. Існують протигази для коней, собак, корів і волів.

Протигази можна розділити за принципом захисту:

Ø Фільтруючі. Повітря очищається від шкідливих домішок і надходить до людини;

Ø Ізолюючі. Пристрої, які повністю обмежують дихання від зовнішнього повітря, забезпечуючи людину повітрям із патрона протигаза.

Фільтруючі та ізолюючі протигази

Як ми вже з’ясували, кожен із цих протигазів використовується для визначеного випадку, фільтруючий, коли потрібно очистити повітря для дихання, а ізолюючий у випадку, коли в атмосфері не вистачає кисню або ж повітря настільки забруднене, що очистити його неможливо.

Застосування фільтруючого протигазу дозволено, якщо в повітрі міститься не менше 20% кисню. В комплект фільтруючого протигазу входять: лицьова частина, коробка-фільтр, сумка, засоби, що перешкоджають запотіванню окуляр, утеплюючі манжети для зимового періоду.

Протиаерозольний фільтр очищає повітря від токсичних речовин і шихти, яка поглинає токсичні пари й гази. Лицьова частина пов’язана з фільтром за допомогою спеціальної трубки, через яку очищене повітря потрапляє в область призначення. Маска також захищає очі й шкіру обличчя.

До складу ізолюючого протигаза входять наступні елементи: маска для обличчя, регенеративний патрон, дихальний мішок, сумка. Кисень людина отримує із патрона, оскільки доступ до внутрішнього середовища обмежений. Саме у цій частині повітря збагачується киснем за допомоги спеціальних речовин. Використовувати протигаз такого типу можна до 2 годин.

Лицьова частина обох приборів має декілька розмірів. Розмір протигаза підбирають у відповідності з об’ємом голови.

Класифікація респіраторів: який обрати?

Респіратори – це функціональні й зручні в користуванні фільтруючі засоби для захисту органів дихання, що застосовуються в умовах невеликого забруднення повітря. Вони можуть використовуватися в побуті й на виробництві.

Виокремити респіратори можна:

Ø За призначенням (захищають від різних забруднень, наприклад, пилу, радіації, газів та інших);

Ø За конструкцією (оснащені дихальним клапаном);

Ø За терміном експлуатації (одноразового використання, зі змінним фільтром).

Вирушаючи по респіратор, необхідно точно знати сферу його застосування. Наприклад, для фарбування автомобіля потрібно використовувати одну модель, а для більш забруднених робіт – іншу. Для постійного використання краще придбати багаторазові моделі зі змінним фільтром. Одноразові респіратори утилізуються відразу після використання. Під час вибору такого захисного засобу особливу увагу потрібно приділити системі фільтрів.

Найпопулярніші моделі респіраторів:

· Пелюстка. Захищає від промислового пилу, вірусів і таке інше. Одна із найпростіших моделей. Після декількох часів використання пристрій необхідно змінювати на новий. Такій пристрій не використовується для захисту від отруйних речовин;

· РПА-1. Використовується в промисловості й на виробництвах із великою кількістю пилу;

· Р-2. Забезпечує захист від радіації;

· РУ-60. Захищає від забруднень із невисокою концентрацією шкідливих речовин;

· РПГ-67 газозахисний. Ефективний захист від отруйних газів за умови, що концентрація шкідливих речовин не перевищує норму більше, ніж в 15 разів;

· Росток. Протиаерозольний респіратор, випускається в декількох модифікаціях 4, 12 і 50, що відповідають рівню забруднення.

Респіратори представлені на ринку в декількох розмірах. Обирають розмір за окружністю голови, як і протигаз. В комплекті до респіратора можна також підібрати захисні окуляри для очей, які після органів дихання найбільш чутливі в умовах забрудненого повітря.

Підручні засоби захисту органів дихання

Коли поряд немає протигазів чи респіраторів, не варто впадати у відчай, потрібно виходити із ситуації, використовуючи різноманітні підручні засоби. У пригоді стануть прості, але ефективні в деяких випадках засоби захисту: ватно-марлеві пов’язки й маски із тканини, що поглинає пил. Вони не захистять від хімічних речовин, але цілком можуть врятувати від радіоактивного пилу, бактерій, інфекційних захворювань. Використання таких пов’язок обов’зкове в період епідемій вірусних чи бактеріальних хвороб.

Якщо ви потрапили в ситуацію, коли захист органів дихання життєво необхідний, обов’зково використовуйте ці засоби. Вибір того чи іншого варіанту залежить від складності умов, кількості та якості забруднень. Іноді простіше запобігти ураженню органів дихання, чим лікувати наслідки.
Використані джерела:
Тема: Чорнобильська катастрофа


26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон проніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.


Архівне фото зруйнованого вибухом четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС. Джерело: УНІАН

Понад 30 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. Історики ж наголошують на політичній відповідальності комуністичного режиму, який заради ідеологічних інтересів поставив під загрозу життя і здоров’я мільйонів громадян. Через недосконалість конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних будівельних матеріалів, численні міні-катастрофи подібна техногенна катастрофа в СРСР не могла не статися. Злочинні дії влади щодо приховування інформації з одного боку поглибили непоправні негативні наслідки аварії, а з іншого – спричинили активізацію національно-демократичного руху, що в кінцевому підсумку привело до розпаду СРСР. Приховування інформації владою спричинили активізацію екологічного і національно-демократичного руху.

Ключові тези
Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до непоправних медичних, економічних і соціальних і гуманітарних наслідків. За екологічними наслідками аварія переросла у планетарну катастрофу: радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи.
На той час керівництво Радянського Союзу проголосили гласність і відкритість. Однак надзвичайна ситуація на ЧАЕС засвідчила фальшивість гасел. Розуміючи, що екологічна катастрофа такого масштабу матиме негативні наслідки для комуністичного режиму, керівництво СРСР обрало курс на її замовчування. Уся інформація про Чорнобильську катастрофу одразу опинилася під ідеологічним контролем КПРС і КГБ.
Чорнобильська трагедія засвідчила неготовність державної верхівки підпорядкувати політичні інтереси гуманістичним цінностям життя і здоров’я людей. Щоб продемонструвати, буцімто ніякої небезпеки радіації немає, партійне керівництво не відмінило першотравневу демонстрацію. На Хрещатик за п’ять днів після аварії вивели сотні тисяч людей, в тому числі школярів. Наступного дня всі газети рясніли парадними повідомленнями. Тим часом на вкрай обережні поради від міністра охорони здоров’я щодо заходів безпеки спромоглися аж 9 травня!
Українська діаспора після аварії на ЧАЕС виявили високу громадянську позицію та активність у світі. Вона організовувала демонстрації, готувала звернення до урядів західних держав, збирала матеріали про трагедію. Закордонний провід Української головної визвольної ради у вересні 1986 року доклав значних зусиль, аби питання Чорнобиля внести на розгляд ООН.
Чорнобильська катастрофа стала одним із каталізаторів розпаду СРСР. Спроби Москви приховати правду про її наслідки, недостатні заходи безпеки і допомоги потерпілим похитнули віру в “гуманність” комуністичної ідеї навіть у найлояльніших прихильників. Радянська влада продемонструвала кричущу безвідповідальність за долі людей.
У післяаварійний період посилилися екологічні та національно-демократичні рухи, передусім в Україні. 26 квітня 1988 року в Києві відбулася перша несанкціонована демонстрація під гаслами – “Геть АЕС з України”, “УКК – за без’ядерну Україну”, “Не хочемо мертвих зон”, “АЕС – на референдум”, “Промисловість, землю, воду – під екологічний контроль”, “Кожному – персональний дозиметр”. У багатьох регіонах, як на сході, так і на заході, люди виходили на акції протесту проти будівництва нових і експлуатації старих атомних електростанцій. Саме навколо проблеми ядерної катастрофи формувалися перші громадські організації, які перетворилися в політичну силу, наприклад, “Зелений світ” і Союз “Чорнобиль”.


Що сталося проти ночі 26 квітня 1986 року?

25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС мали експериментально зупинити четвертий енергоблок, щоб вивчити можливості використання інерції турбогенератора в разі втрати електроживлення. Попри те, що технічні обставини не відповідали плану випробування, його не скасували.

Експеримент почався 26 квітня о 01:23. Ситуація вийшла з-під контролю. О 01:25 з інтервалом у кілька секунд прогриміли два вибухи. Реактор повністю зруйнувався (Документ 1). Спалахнуло понад 30 вогнищ пожежі. Основні погасили через годину, а повністю ліквідували загоряння до 5-ї ранку 26 квітня. Проте пізніше виникла інтенсивна пожежа у центральному залі 4-го блоку, з якою боролися з використанням вертолітної техніки аж до 10 травня.

На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 працівників. Під завалами загинув старший оператор реакторного цеху Валерій Ходемчук. Удень 26 квітня від опромінення помер наладник Володимир Шашенок. 11 працівників одержали дози опромінення. Від променевої хвороби всі вони померли до 20 травня 1986-го в москвовській лікарні № 6. Ще 14 осіб із персоналу станції одержали дози, що спричинили променеву хворобу 3-го та 4-го ступенів.

Наступного дня після аварії урядова комісія ухвалила рішення про негайну зупинку 1-го і 2-го енергоблоків та евакуацію населення Прип’яті (так званої 10-кілометрової зони).

У повідомленні КГБ вказується, що станом на 8:00 годину 28 квітня рівень радіації на 3-му і 4-му енергоблоках становив 1000–2600 мікрорентген на секунду, а на окремих ділянках міста – 30–160. У цьому місці на документі Володимир Щербицький зробив свою, тепер вже відому, примітку – “Що це позначає?”. Це промовисто свідчить про те, що навіть найвищі посадові особи до кінця не усвідомлювали небезпеки.

На ліквідаційні роботи відразу кинули військовослужбовців. Першими на місце катастрофи прибули кілька десятків солдат і офіцерів полку Цивільної оборони Київського військового округу із приладами радіаційної розвідки й армійським комплектом дезактивації техніки, мобільний загін хімічних військ та окрема рота радіаційної та хімічної розвідки. Загалом у ліквідаційних роботах брали участь військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних родів, медичні частини Міністерства оборони СРСР, Цивільної оборони (ЦО) та МВС СРСР. Влітку залучили військових запасу та вільнонайманих. За неповними даними, участь у ліквідації наслідків брали 600 тисяч осіб. Через опромінення багато з них захворіли.

Пожежні прибували “з голими руками”, без жодних засобів захисту, приміром спеціальних ізолюючих протигазів, через що радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи. Саме вони зупинили ще одну потенційну катастрофу – водневий вибух. Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30–40 разів більшою, ніж у Хіросімі. Опромінилися майже 8,5 мільйони людей.
Використані джерела:
Тема: Будьте обережними. Небезпечні знахідки



КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
Торкатися знайденого предмета, пересувати його або робити з ним будь-які інші дії, особливо намагатися розібрати або знешкодити його.
Проводити будь-які роботи біля знайденого предмета, особливо ті, які можуть викликати навіть незначне коливання ґрунту.
Палити, користуватися запальничками, а також іншими джерелами відкритого вогню і предметами, які можуть його утворювати.
Користуватися радіоелектронними пристроями (мобільними телефонами, пультами дистанційного керування, сигналізацією автомобілів тощо).
Заливати предмет рідинами, засипати ґрунтом, намагатися чимось накрити або здійснювати інші дії на нього: звукові, світлові, теплові, механічні та ін.
Допускати скупчення людей безпосередньо поруч зі знайденим предметом.

ЩО РОБИТИ У РАЗІ ВИЯВЛЕННЯ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ?
Зупиніться, нічого не чіпайте. Зберігайте спокій, уникайте паніки. Запам’ятайте місце виявлення предмета.
Попередьте про виявлений предмет осіб, які поруч.
Якщо ви або люди навколо виконують якісь роботи – негайно припиніть їх.
Відійдіть самі і відведіть людей поруч якнайдалі (не менше 100 м) від знайденого предмета. Водночас відходити необхідно тим самим маршрутом (бажано слід у слід), яким ви прийшли. Якщо відходить група людей, то рухатися необхідно колоною по одному й так само, слід у слід.
Повідомте про виявлення підозрілого предмета в правоохоронні органи і спеціальні служби за телефонами 101 зі 102 (повідомлення необхідно робити без поспіху, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця знаходження вибухонебезпечного предмета).
По можливості до прибуття правоохоронних органів або спеціальних служб вживіть заходів щодо недопущення до небезпечної зони сторонніх людей. Негайно повідомте про виявлення підозрілого предмета в правоохоронні органи або спеціальні служби.

Особливу увагу й пильність треба приділяти:
  • колишнім військовим позиціям і оборонним укріпленням;
  • контрольним дорожнім пунктам;
  • місцях переправ через водні перешкоди;
  • залишкам військової техніки;
  • вузьким місцям, де неможливо обійти або об’їхати перешкоду;
  • ґрунтовим дорогам і узбіччю доріг із твердим покриттям;
  • необробленим ділянкам землі;
  • будинкам і спорудам, покинутим місцевими жителями.
У громадському транспорті (особливо в потязі) звертайте увагу на залишені сумки, портфелі, згортки та інші безхазяйні предмети.
ЩО РОБИТИ, ЩОБ НЕ ДОПУСТИТИ ПОЯВИ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ НА ТЕРИТОРІЇ УСТАНОВИ?
Щодня обходити закріплену територію та оглядати її.
Не допускати складування будівельних матеріалів, сміття на території.
Призначати чергових, які мають оглядати приміщення за 10–15 хвилин до початку й після закінчення заходів.
ЩО РОБИТИ ПРИ ВИЯВЛЕННЯ ПІДОЗРІЛОГО ПРЕДМЕТА НА ТЕРИТОРІЇ УСТАНОВИ?
У жодному разі не торкайтеся предмета, не намагайтеся пересувати його або робити будь-які інші дії.
Негайно повідомте про виявлення підозрілого предмета працівнику служби охорони установи, у правоохоронні органи і спеціальні служби. Повідомлення необхідно робити без поспіху, чітко, із зазначенням дати й часу виявлення, точної адреси (орієнтирів) місця знаходження вибухонебезпечного предмета, а також інформації про особу, яка його виявила.
Забороніть усім: курити, користуватися запальничками, іншими джерелами відкритого вогню і предметами, які можуть його утворювати; користуватися радіоелектронними пристроями (мобільними телефонами, пультами дистанційного керування, сигналізацією автомобілів тощо).
Звільніть від людей небезпечну зону в радіусі не менше 100 м. У разі необхідності евакуюйте людей.
Забезпечте охорону підозрілого предмета й небезпечної зони силами співробітників охорони або працівників установи.
Розташуйте оточення за предметами, що забезпечують захист (кут будівлі, колона, товсте дерево), і ведіть спостереження.
Забезпечте можливість безперешкодного під’їзду до небезпечної зони автомашин правоохоронних органів, швидкої допомоги, пожежників і спеціальних служб.
Після прибуття представників правоохоронних органів вкажіть місце розташування підозрілого предмета, час і обставини його виявлення. Будьте готові описати зовнішній вигляд предмета, схожого на вибуховий пристрій.
ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ У РАЗІ ВИЯВЛЕННЯ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ?
У жодному разі не торкайтеся предмета, не намагайтеся пересувати його або робити будь-які інші дії.
Не куріть поблизу предмета, не користуйтеся запальничками, іншими джерелами відкритого вогню, а також предметами, які можуть його створювати.
Відійдіть якомога далі від місця, де виявлено підозрілий предмет.
Негайно повідомте про знахідку представникам правоохоронних органів або спеціальних служб.
По можливості організуйте охорону на безпечній відстані (не менше 100 метрів).
ЯКЩО ВАШ ДІМ АБО КВАРТИРА ВИЯВИЛИСЯ ПОБЛИЗУ ЕПІЦЕНТРУ ВИБУХУ?
Обережно обійдіть усі приміщення, щоб перевірити, чи немає витоків води, газу, спалахів.
У темряві в жодному разі не запалюйте сірники чи свічки – користуйтеся ліхтариком.
Негайно вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ, воду.
З безпечного місця зателефонуйте рідним і близьким і коротко повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття.
Візьміть із собою документи, гроші, цінності та в разі необхідності ліки.
Надайте допомогу в евакуації дітям, літнім та важкохворим людям.
Перевірте сусідні квартири, будинки на наявність у них дітей, які на час оголошення евакуації залишилися без нагляду дорослих, повідомте про це представникам рятувальних служб.
Обов’язково замкніть свою квартиру.
Залишайте будинок спокійно, уникаючи паніки.
ЯКЩО ВИ ОПИНИЛИСЯ ПОБЛИЗУ ВИБУХУ:
Не намагайтеся наблизитися до епіцентру, щоб подивитися чи допомогти рятувальникам. Найкраще, що ви можете зробити, – покинути небезпечне місце.
У разі отримання повідомлення про евакуацію з дому дійте за вказівкою представників правоохоронних органів.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!!!

Завжди зберігайте спокій, уникайте паніки! Це допоможе запобігти жертвам й дати можливість спецслужбам діяти ефективно!

Ніколи не заходьте в райони, позначені знаком мінної небезпеки «НЕБЕЗПЕЧНО, МІНИ» (DANGER, MINES / УВАГА, МІНІ)!

У разі перебування в небезпечних районах усі знаки, що викликають сумнів, необхідно розглядати як попередження про небезпеку.
Використані джерела:

Тема: Догляд за шкірою

Догляд за шкірою в підлітковому віці: на що звернути увагу
Дата публікації


Підліткові зміни виявляються не тільки у вашій поведінці, а ще й на шкірі у вигляді підліткових висипань. Як правильно доглядати за підлітковою шкірою, читайте рекомендації нашої консультантки— косметологині "Студії молодості" Олександри Чернявської.
У підлітковому віці відбуваються зміни в гормональній системі, і у внутрішніх органах. Оскільки шкіра — це орган, який з'єднує внутрішні органи із зовнішнім середовищем, то перебудова організму, безумовно, відбивається й на шкірі. Знаючи цю особливість підліткового віку, батьки спільно з косметологом можуть допомогти підлітку впоратися з можливими проблемами шкіри.
Почніть з харчування
На стан шкіри в підлітковому віці впливає і стан гормональної системи, і що найчастіше, робота шлунково-кишкового тракту. Тому що правильніше харчується ви, то менше проблем потрібно чекати у вигляді всіляких висипань. Особливо уникайте в раціоні смаженого, гострого, солодощів.
Бажано до студентства обстежити організм. Якщо є якісь проблеми з підшлунковою залозою або з жовчним міхуром, то лікар повинен рекомендувати лікування і профілактичні заходи. Наприклад, лікарі рекомендують періодично пити курсом відвари лікарських трав.
Головне – не ускладнювати.
Тільки-но починаються висипання у вас, в жодному разі не можна давити, роздирати прищі, ховати за тональними засобами. В іншому разі на шкірі залишаються плями і ямки, від яких позбавлятися дуже довго. Деякі шрами залишаються на все життя. Також слід уникати повсюдно рекламованих засобів для вмивання проти підліткових прищів. Дуже часто такі засоби містять складові спиртові або кислоти. Спирти підсушують епідерміс, але тим самим стимулюють роботу сальних залоз. Через це порушується шкірно-сальний обмін, який потім складно відновити. Перш ніж купувати будь-який засіб проти прищів, краще прийти з батьками на консультацію до косметолога.
Косметолог або дерматолог?
Якщо проблем зі шкірою ще немає або лише на початковій стадії, краще прийти на прийом до косметолога. З запущеними проблемами часто потрібно звертатися вже до дерматолога. Однак потрібно розуміти, що дерматолог допомагає впоратися з вуграми, але рідко піклується про збереження краси шкіри. Тому краще не запускати і звертатися до косметолога якомога раніше. Він подивиться на шкіру, дізнається у вас, чим  користуєтесь, зробить легку чистку і дасть рекомендації щодо догляду. Можливо, порекомендує якісь локальні засоби для шкіри для зняття запалення.
Щоденний догляд
Найелементарніша процедура в догляді – вмивання вранці і ввечері. Дитина 12-13 років, яка ще не користується косметикою, може користуватися м'якою пінкою для вмивання, але не милом, оскільки мило сушить шкіру. Взимку можна застосовувати живильний крем на ніч. Є для цих цілей дитяча косметика, яка продається в аптеках. Також існують нейтральні легкі креми серед професійної косметики, або натуральні креми ручної роботи, якими можна користуватися й дітям. Якщо мама користується антивіковими засобами, то молодій шкірі вони не підійдуть. Можна також користуватися легкими мінеральними тоніками, що не містять спиртів і кислот, термальною водою.
Якщо є проблеми
За проблемної шкіри косметолог робить чистку в декілька етапів, залежно від стану шкіри. Іноді не вистачає однієї процедури, тому на другий і навіть третій день робляться повторні, більш легкі чищення. Потім йде процедура дарсонвалізації (апаратне загоєння шкіри) і спеціальна маска. Після цього підліток отримує рекомендації щодо подальшого догляду. Для відновлення шкіри після висипань косметолог або дерматолог призначає лікувальний крем. Ним треба користуватися деякий час після лікування, щоб не з'являлося нових висипань. Після чищення, а також для того, щоб вирівняти колір шкіри і рельєф, можна застосовувати процедури поверхнево-серединних і серединних пілінгів, які проводяться з допомогою фітокомпонентів. Але, на жаль, ці пілінги підходять тільки в зимовий період. Вони відлущують і знімають поверхневий епідермальний шар шкіри, тим самим вирівнюючи її. На час лікування необхідно відмовитися від солодкого, кави, від жирної і смаженої їжі.

Тетяна Корякіна

Дякуємо за консультацію косметологині "Студії молодості" Олександрі Чернявській, studiamolodosti.com.ua.
Використані джерела:
Тема: 12 правил здорового харчування
Від того як організовано наше харчування залежить багато чого: зростання і колір волосся, але особливо наше здоров'я. Його треба берегти змолоду, так що зав'язуємо з виснажливими дієтами, неконтрольованим обжерливістю і приступаємо до нового етапу нашого життя під прапором правильного харчування.
Правильне харчування - не дієта!
І це необхідно зрозуміти відразу. На відміну від правильної системи живлення, всі дієти короткострокові бо на одних овочах і воді людина не протягне. Зате правильне харчування протягом усього життя просто необхідно! Прощайте застуди, болячки і довгий вибір з безлічі дієт проблемна шкіра і зайві кілограми. Грамотно підібрана система харчування допоможе впоратися з усіма цими проблемами. Умовити себе відмовитися від жирного, хот-догів і гамбургерів може не кожен. Як і при дієті тут є правила і заборони. І хоча їх не так багато, але приборкати свої гастрономічні бажання і пристосуватись до певного режиму харчування все ж доведеться. Найважче в перші тижні, коли кожен раз в магазині або ресторані треба буде нагадувати собі про нові принципи життя і обмежувати себе. Зате, яке тренування характеру. Завзятим любителям дієт, мабуть буде легше на цьому етапі. Але от потім почнуться деякі проблеми, оскільки їх організм не звик до тривалих періодів самообмеження в їжі. До речі, можна долучити до режиму правильного харчування своїх батьків.
Важливо відзначити, що для кожної людини, що має які-небудь хронічні захворювання або постійно хворіють з приводу і без, звернення до лікаря при складанні схеми живлення - обов'язково. Можливо, знадобитися не просто правильне, а лікувальне харчування. Сьогодні інформації з цього питання в різних довідниках народної медицини достатньо, але краще здати аналізи у спеціалізованому закладі.
12 принципів правильного харчування:
1. Частота. Одне з головних правил правильного харчування - необхідність їсти кілька разів на день - бажано не менше 3-5 разів, але в маленьких пропорціях і в один той самий час.
2. Різноманітність. Харчування має бути різноманітним і не надто екстравагантним. Не треба ставати маніяком садомазохістом, які намагаються насильно нагодує себе якимось шпинатом або кольоровий капустою, ненависними з дитинства. але все таки зовсім без мук обійтися не вийти. Кількість жирної, смаженої, гострої та кислої їжі доведеться обмежити. Людському організму для нормального функціонування потрібно величезна кількість органічних і мінеральних речовин, і вони обов'язково повинні бути присутніми у вашому раціоні.
3. Поступовість. Відразу відмовитися від звичного харчування складно, тому включайте «здорові» продукти в свій раціон поступово. Бажано готувати їжу за допомогою  пароварки. Вона збереже всі корисні речовини, що містяться в продуктах, і при цьому захистить вас від жирів. Також, слідкувати за споживання солі і цукру.
4. Енергетичний баланс. Люди як зайчики з відомої реклами батарейок. Не дійдуть до фінішу і не доберуться до вечірніх радостей, якщо запаси енергії вичерпаються. Їжа повинна заповнювати наші енергетичні втрати і система живлення повинна це враховувати.
5. Сніданок обов'язковий. Він повинен бути повноцінним і різноманітним - кава з булочкою з сиром явно недостатньо. Найкращий варіант повернутися в дитинство до вівсянки і гречці. Що кому до смаку. Якщо з ранку часу немає, та й нікому готувати, можна перекусити яблуком, бананом або йогуртом. Добре з'їсти яйце в круту або омлет і замість кави випити чашку свіжо завареного чаю, краще зеленого і зрозуміло без цукру.
6. Харчуйтеся за графіком. На роботу, до інституту можна захопити пшеничний хлібець, батончик з мюслі, суміш сухофруктів з горіхами, яблуко або шматочок сиру. Все це допоможе протриматися до обіду в гарному настрої. Тим, хто працює в нічну зміну, від прийому їжі відмовлятися не можна, при цьому обов'язково треба з'їсти що-небудь солодке (глюкоза допоможе організму впоратися зі стресом і підживить засипавши нервову систему).

7. Розбавляйте раціон. Під час обіду і вечері не забувайте про густих супах. Вони сприяють кращому травленню і не перевантажують шлунок. Кількість алкоголю необхідно скоротити. Пийте сік, чай або мінеральну воду без газу. А ось будь-яку газовану воду забудьте як страшний сон. Будь-яка газована вода - негативно впливає на шлунково-кишковий тракт.

8. Солодке - не означає корисне. Любителям солодкого порадимо не зловживати тортами і тістечками з кремом, великою кількістю шоколаду. Корисний, наприклад, свіжий сир з фруктами або ягодами, мармелад, мед. Десерти, до речі, всупереч усталеній думці краще з'їсти перед основним прийомом їжі - це допоможе знизити апетит і вбереже від переїдання. Фрукти, з'їдені в кінці щільного обіду або вечері, занадто довго перетравлюються і втрачають всі корисні речовини. Краще балувати себе яблуком, апельсином або бананом між прийомами їжі або прямо перед їжею.

9. Не забудьте про гени. Підбираючи продукти, спробуйте заглибитися в генеалогію своєї родини. Наприклад, якщо ваші предки з Півночі, то риба та м'ясні страви вітаються у вашій системі живлення, а от екзотичним фруктам вхід заборонений. Можливо, гени ще не встигли «звикнути» до такого виду їжі, що, втім, не заважає вам поставити невеличкий експеримент.

10. Фрукти і овочі необхідні. Це одна з основ правильного харчування. Вони обов'язково повинні бути присутніми у Вашому раціоні. У них міститься настільки необхідні нашому організму харчові волокна і вітаміни. Недолік фруктів у раціоні може стати причиною спраги (доводитися багато пити, підвищується навантаження на серце і нирки) і необхідність приймати «банкові вітаміни», які значно відрізняються від природних аналогів. Але не варто харчуватися цілими днями одними фруктами та салатами, оскільки це веде до розладу шлунка та інших проблем, зв'язковим з процесом травлення, бо протеїну в овочах, так скажемо, замало.
Використані джерела:
Тема: Що таке касетні бомби: характеристики, де використовувалися, як запобігти ураженню
Касетні бомби: що це таке і хто їх придумав?
Касетний боєприпас - це особливий вид авіабомби, яка вирізняється тонкими стінками. Вона складається з наконечника, корпусу, пустотілої форми-оболонки. Цю форму наповнюють дрібними осколками, авіамінами, мінами різного призначення (протитанкові, протипіхотні, запальні). В одному боєприпасі загальна маса такого небезпечного начиння може становити до 10 кг.
Одна касетна бомба може містити мінімум десять мін та дрібних деталей до них, які знаходяться на спеціальних стінках-перегородках. Тобто в бомбі розміщується велика кількість маленьких бомб, які після детонації в повітрі висипаються та розсипаються по всій зоні ураження.
Авіаснаряди, які розміщуються в касетній бомбі, часто начиняються дрібними осколками та іншими дрібними елементами. Вони вирізняються широким спектром дії та застосовуються для ураження живої сили або для ліквідації колони техніки.
Першовідкривачами в області створення касетних бомб були німці. Саме льотчики Люфтваффе 1939 року застосовували своєрідні касетні боєприпаси проти польської піхоти і кавалерії. Наприклад, АВ 250-3 зовні нагадував звичайну бомбу, але був начинений 108 маленькими мінами осколкового типу SD-2.


Основні характеристики касетної бомби та принцип її дії
Касетні бомби застосовуються російськими військами у житлових районах України / Facebook/прес-центр штабу АТО
Спочатку касетну бомбу завантажують у спеціальний відсік на борту літака-винищувача. Після цього літак може підніматися в повітря. Пілот скидає касетну бомбу відразу після того, як отримає відповідний наказ. Випущений боєприпас у заданій попередньо точці випускає парашут, щоб загальмувати. Відбувається вирівнювання снаряду в горизонтальному положенні.
Після цього касетна бомба починає позбавлятися своєї смертоносної начинки. Всі скинуті міни чи авіабомби також мають невеликі гальмівні пристрої, які допомагають перенести їх у вертикальне положення. Згідно з деякими даними, один снаряд авіабомби здатний "прошити" броню товщиною до 17 см.
Існує кілька різних типів касетних бомб:
  • запалювальні - використовуються для підпалу об'єктів, містять напалм або білий фосфор, протитанкові і протипіхотні елементи, саме такі касетні бомби під назвою "Хлібний кошик" Молотова були застосовані Радянським Союзом взимку 1939-1940 років;
  • протитанкові - авіабомби, що знаходяться всередині, мають кумулятивні боєголовки, які пробивають броню бронемашини чи танка;
  • протипіхотні - використовуються осколкові бомбочки, які розраховані на знищення м'яких об'єктів;
  • мінувальні - мінні боєприпаси вибухають не відразу, а ведуть себе як звичайні наземні міни;
  • протиаеродромні - розраховані на проникнення через бетон перед вибухом, щоб знищити чи значно ушкодити поверхню злітно-посадкової смуги;
  • хімічні - протягом 1950-1960-х років в Радянському Союзі розробляли касетні бомби для поширення хімічної зброї.
Чи завжди міни з касетної бомби вибухають після скидання?


Касетна бомба (малюнок)

Касетна бомба не лише володіє неймовірною вибуховою силою, вона також таїть в собі приховану загрозу. З певних причин (наприклад, через недосконалий механізм детонатора) не всі міни, які випускаються з оболонки, відразу вибухають. За попередніми даними, близько 5% авіабомб не спрацьовують і перетворюються на землі на звичайні протипіхотні міни. Ще одна небезпека криється в тому, що вони можуть глибоко занурюватися в ґрунт і довгий час там зберігатися без детонації, вибухаючи при контакті зі сторонніми предметами.
Де використовувалися касетні бомби?
2022 року Росія неодноразово скидала і продовжує скидати касетні бомби на міста України, в тому числі на житлові квартали.
Чому касетні бомби заборонені?
Майже всі снаряди цього типу не є високоточною зброєю. Коли вони використовуються в житлових районах міст, то можуть призвести до дійсно великих втрат, а тому вони були заборонені 2008 року міжнародною конвенцією у Дубліні.
Як запобігти ураженню касетною бомбою?
Якщо ви побачили міну, яка не вибухнула після детонації касетної бомби, відразу відійдіть на безпечну відстань (не менше 100 метрів) і не підпускайте до вибухонебезпечного предмету інших людей та дітей. Повідомте поліцію або рятувальників про небезпечну знахідку, зазначте точну адресу її знаходження. Дочекайтеся прибуття спеціалістів та вкажіть місце, де ви побачили міну від касетної бомби.
Використані джерела:
Тема: Підпал сухої трави призводить до згубних наслідків

Президент підписав закон щодо посилення відповідальності за підпал сухої трави
15 квітня 2020 року - 18:55
Президент України Володимир Зеленський підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою збереження довкілля (щодо посилення відповідальності за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу)» № 556-ІХ, який Верховна Рада ухвалила на позачерговому пленарному засіданні 13 квітня 2020 року.
У пояснювальній записці до документа зазначається, що самовільне спалювання листя та сухої трави становить загрозу для людського здоров’я, адже листя, що тліє без доступу кисню, виділяє хімічні сполуки, здатні викликати у людини різні захворювання, зокрема рак.
Випалювання рослинності також призводить до руйнації ґрунтового покриву та його збідніння. Вогонь знищує насіння й коріння трав’янистих рослин, пошкоджує нижні частини дерев і кущів та верхні частини їхнього коріння. При стихійному спалюванні трави вогонь може охопити великі території та спричинити знищення диких рослин і тварин. Крім того, існує загроза лісових пожеж і займання житлових будинків, а також короткого замикання, якщо поблизу проходять високовольтні лінії електропередачі.
Закон, що його підписав Президент, посилює відповідальність за забруднення атмосферного повітря, знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу, порушення вимог пожежної безпеки в лісах та самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків.
Зокрема, закон вносить зміни до статей 77 та 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими штраф за порушення вимог пожежної безпеки в лісах відтепер становитиме від 90 до 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, що призвело до виникнення лісової пожежі, каратиметься штрафом у розмірі від 270 до 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Самовільне випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із природною рослинністю або її залишків та опалого листя на земельних ділянках, у смугах біля автомобільних доріг і залізниць та у парках тягне за собою штраф у розмірі від 180 до 360 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також закон вносить зміни до статей 241 та 245 Кримінального кодексу України, згідно з якими штрафи за забруднення атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами тепер становитимуть від 1800 до 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, а також сухих дикорослих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом штрафи зростають до 5400-9000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Використані джерела:

Тема: "Негайно прямуйте в укриття!": як працює повітряна тривога

АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Один з найпотужніших образів перших днів війни - це перехожі у маленькому містечку на Київщині, які розбігаються з вулиць під протяжне виття сирени.
Тепер цей звук знають мешканці практично всіх українських міст. Ті, хто не чують його безпосередньо з повітря, отримують сповіщення на телефони.
Хто саме й коли вмикає повітряну тривогу? Чому вона часто лунає у містах, які поки залишаються відносно безпечними? А іноді навпаки мовчить, хоча у місті фіксують "прильоти"?
Хто вигадав сирену?
Система оповіщення про небезпеку існує з давніх часів. Колись це був барабанний дріб, пізніше - бій церковних дзвонів.
Сам механізм сирени винайшов ще 1799 року шотландський фізик Джон Робісон, але використовували її як музичний інструмент.
Коли сирена пролунала вперше?
Для сповіщення про повітряну тривогу сирени вперше застосували лише під час Другої світової війни.
Перші електричні сирени пролунали у Лондоні у вересні 1939 року. Вони видавали два сигнали: попереджувальний, який зростав і слабшав, та рівномірний звук, який означав, що можна виходити з укриття.
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Підпис до фото,
Бомбосховище у Лондоні під час Другої світової війни
Під час блокади Ленінграда про нальоти німецької авіації мешканців міста оповіщав метроном. Його рівномірний стук постійно лунав по радіо, а коли виникала небезпека, швидкість метроному збільшувалася.
Чому звук повітряної тривоги саме такий?
Ми чуємо повітряну тривогу тоді, коли електродвигун розкручує великі маховики, які завдяки повітряному тиску видають впізнаваний протяжний звук.
Є декілька типів сигналів. Один довгий рівномірний гудок, який триває до 7 секунд, - це попереджувальна сирена. Почувши її, потрібно ввімкнути офіційні радіо- чи телеканали та слухати інструкції.
Звук, який наростає та знижується, триває одну хвилину та повторюється не менше трьох разів, означає, що треба йти в укриття. Це - загальна тривога.
Короткий п'ятисекундний сигнал, який звучить після загальної тривоги, означає відбій повітряної тривоги.


АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Підпис до фото,
Тестування системи повітряної тривоги у Лондоні
Як працює система оповіщення в Україні?
В Україні досі існує стара радянська система оповіщення цивільного населення, яку не оновлювали понад 50 років.
Напередодні війни київська влада планувала перейти з аналогової системи на цифрову, але зробити це до вторгнення Росії не встигла.
Якщо сирени не працюють, приміром, через вимкнення електрики, про небезпеку повідомляють через гучномовці, встановлені на автомобілях патрульної поліції, пожежників, рятувальників або аварійної служби.
Як дізнатися про небезпеку з повітря?
З початку війни місцеві державні адміністрації повідомляють про початок та відбій повітряної тривоги на своїх офіційних сайтах та у соцмережах.

АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Підпис до фото,
Залишки російської ракети у центрі Харкова 1 березня

Багато українців також користуються застосунком "Тривога!", в якому можна налаштувати різні регіони країни. Також у багатьох регіонах місцева влада використовує для оповіщення окремі групи чи канали у месенджерах.
Хто вмикає сирену?
За виявлення повітряної загрози в Україні відповідають радіолокаційні підрозділи Повітряних сил ЗСУ.
Вони фіксують усі повітряні цілі як в Україні, так і далеко за її межами.
Коли на екрані радарів стеження з'являються позначки літальних апаратів, які переміщуються у бік території України, та є інформація, що це ворог, подається команда "Повітря".
Черговий повітряних сил ЗСУ протягом трьох хвилин має зробити телефонний дзвінок по спецзв'язку. Після цього сирену вмикає місцева влада.
Чому сирена лунає так часто?
Повітряна тривога не завжди означає, що ракети чи літаки летять саме у вашу область чи місто.
Її оголошують за фактом зльоту. Зрозумілий лише загальний напрямок ракети, а точне місце, куди вона може потрапити, визначити складно.
Ракета може змінювати свій курс праворуч та ліворуч або взагалі зникати з радарів. Тому систему оповіщення вмикають поетапно згідно з курсом ракети, але враховують також і сусідні регіони.
Скільки часу є, щоби добігти до укриття?
Це залежить від типу повітряного нападу, висоти та швидкості польоту, відстані до місця запуску ракети.
На сьогодні у Києві орієнтовний час реагування - від 10 до 30 хвилин.
У повітряних силах ЗСУ пояснюють, якщо ракета летить з акваторії Чорного моря на Київ зі швидкістю 800 км/год, то кияни мають понад годину, щоби сховатися.
Якщо вона летить з території Білорусі, наприклад, за 300 кілометрів від української столиці, то часу значно менше - десь 20 хвилин.

АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Підпис до фото,
Львів'яни у бомбосховищі під час повітряної тривоги
Чому сирена іноді не вмикається?
Якщо у вашому місті був приліт, але сирена перед цим не пролунала, це означає, що система ППО не побачили літак або ракету.
Виявити всі загрози, на жаль, неможливо.
Літаки можна відстежити за допомогою супутників та інших інструментів розвідки. А от зафіксувати момент запуску з них ракети дуже складно.
Ракети є малопомітними цілями, до того ж вони програмують свій курс.
Деякі ракети можуть летіти так низько, що радари повітряних сил їх просто не помічають, зате їх можуть побачити звичайні люди.
Чи можна ігнорувати повітряну тривогу?
У відносно безпечних містах України мирні жителі потроху звикають до постійних сигналів тривоги та починають їх ігнорувати.
Однак командування повітряних сил ЗСУ пояснює, що сигнали тривоги є завжди правдивими.
Українські військові виявляють більшість ракет та бачать, звідки та в якому напрямку їх запускають. Але іноді запуск можуть зробити з ракетоносців, навіть з Каспійського моря, тоді відстежити його досить важко.


АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Підпис до фото,
Ворожі ракети влучають у цивільну інфраструктуру українських міст. ТРЦ "Ретровіль" у Києві після обстрілу 21 березня
Загальна порада - триматися якомога далі від військових об'єктів, а також від телевеж та споруд ОДА, по яких противник також завдає ударів.
Але, як показує досвід, ракети також можуть втратити ціль та впасти на житлові будинки. Вразити мирну інфраструктуру можуть і уламки ракет, збитих ППО.
Щоби врятувати життя, потрібно чітко дотримуватися правил безпеки під час повітряної тривоги.
Використані джеорела:









Тема: "Як природа відвойовує Чорнобиль"
"Фотосесія для звірів: хто живе у Чорнобильській зоні"


Тема: "Безпека руху велосипедистів"
15 травня




Тема: "Порядок дій у разі винкнення пожежі"
13 квітня 2020 року
Щорічно внаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей. В дим та попіл перетворюються цінності на мільярди гривень.
Якщо виникла пожежа - рахунок часу йде на секунди. Не панікуйте та остерігайтеся: високої температури, задимленості та загазованості, обвалу конструкцій будинків і споруд, вибухів технологічного обладнання і приладів, падіння обгорілих дерев і провалів. Знайте, де знаходяться засоби пожежогасіння, та вмійте ними користуватися.
Заходи щодо рятування потерпілих з будинків, які горять, та під час гасіння пожежі: 
1. Перед тим, як увійти в приміщення, що горить, накрийтеся мокрою ковдрою, будь-яким одягом чи щільною тканиною.
2. Відкривайте обережно двері в задимлене приміщення, щоб уникнути посилення пожежі від великого притоку свіжого повітря.
3. В сильно задимленому приміщенні рухайтесь поповзом або пригинаючись.
4. Для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину.
5. У першу чергу рятуйте дітей, інвалідів та старих людей.
6. Пам'ятайте, що маленькі діти від страху часто ховаються під ліжко, в шафу та забиваються у куток.
7. Виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер.
8. Побачивши людину, на якій горить одяг, зваліть її на землю та швидко накиньте будь-яку ковдру чи покривало (бажано зволожену) і щільно притисніть до тіла, при необхідності, викличте медичну допомогу.
9. Якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум'я, ні в якому разі не біжіть - це ще більше роздуває вогонь.
10.Під час гасіння пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні гідранти, воду, пісок, землю, кошму та інші засоби гасіння вогню.
11. Бензин, гас, органічні масла та розчинники, що загорілися, гасіть тільки за допомогою пристосованих видів вогнегасників, засипайте піском або ґрунтом, а якщо осередок пожежі невеликий, накрийте його азбестовим чи брезентовим покривалом, зволоженою тканиною чи одягом.
12. Якщо горить електричне обладнання або проводка, вимкніть рубильник або електричні пробки, а потім починайте гасити вогонь.
Пожежа застала вас у приміщенні: 
1. Ви прокинулись від шуму пожежі і запаху диму, не сідайте в ліжку, а скотіться з нього на підлогу та повзіть під хмарою диму до дверей вашого приміщення, але не відчиняйте їх відразу.
2. Обережно доторкніться до дверей тильною стороною долоні, якщо двері не гарячі, то обережно відчиніть їх та швидко виходьте, а якщо двері гарячі - не відчиняйте їх, дим та полум'я не дозволять вам вийти.
3. Щільно закрийте двері, а всі щілини і отвори заткніть будь-якою тканиною, щоб уникнути подальшого проникнення диму та повертайтесь поповзом у глибину приміщення і приймайте заходи до порятунку.
4. Присядьте, глибоко вдихніть повітря, розкрийте вікно, висуньтеся та кричіть "Допоможіть, пожежа!", а якщо ви не в змозі відкрити вікно - розбийте віконне скло твердим предметом та зверніть увагу людей, які можуть викликати пожежну команду.
5. Якщо ви вибрались через двері, зачиніть їх і поповзом пересувайтесь до виходу із приміщення (обов'язково зачиніть за собою всі двері).
6. Якщо ви знаходитесь у висотному будинку, не біжіть вниз крізь вогнище, а користуйтеся можливістю врятуватися на даху будівлі, використовуйте пожежну драбину. Під час пожежі заборонено користуватися ліфтами.
У всіх випадках, якщо ви в змозі, викличте пожежну команду (телефон "101").
Ви опинилися в осередку пожежі:
1. Не панікуйте та не тікайте від полум'я, що швидко наближається, у протилежний від вогню бік, а долайте крайку вогню проти вітру, закривши голову і обличчя одягом.
2. З небезпечної зони, до якої наближається полум'я, виходьте швидко, перпендикулярно напряму розповсюдження вогню.
3.Якщо втекти від пожежі неможливо, то вийдіть на відкриту місцевість, ввійдіть у водойму або накрийтесь мокрим одягом і дихайте повітрям, що знаходиться низько над поверхнею землі - повітря тут менш задимлене, рот і ніс при цьому прикривайте одягом чи шматком будь-якої тканини.
4.Гасити полум'я невеликих низових пожеж можна, забиваючи полум'я гілками листяних порід дерев, заливаючи водою, закидаючи вологим ґрунтом та затоптуючи ногами, будьте обережні в місцях горіння високих дерев, вони можуть завалитися та травмувати вас.
5.Під час гасіння пожежі, не відходьте далеко від доріг та просік, не випускайте з уваги інших учасників гасіння пожежі, підтримуйте з ними зв'язок за допомогою голосу.
6.Особливо будьте обережні у місцях торф'яних пожеж, враховуйте, що там можуть створюватися глибокі вирви, тому пересувайтеся, по можливості, перевіряючи палицею глибину слою, що вигорів.
7.Після виходу із осередку пожежі повідомте місцеву адміністрацію та пожежну службу про місце, розміри та характер пожежі.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)
  • (без назви)
    Тема "Потужність" Прочитати параграф 31 ст. 204 - 200, виписати в зошит формулу і означення потужності, виконати вправу 31 (2,3...
  • Завдання на час воєнного стану в Україні
    Пропоную до вашої уваги завдання для опрацювання на час воєнного стану в Україні!  Виконані завдання присилаємо на електронну почту...
  • Дистнціне навчання з фізики 7 КЛАС
    Тема "Механічна робота" Прочитати параграф 30 ст. 200 - 204. Виписати формули і означення,  виконати завдання ВПРАВА 30 (4,5) с...